Князь Володимир Мономах (на київському престолі панував від 1113 р. до 1125
р.) – одна з найвидатніших постатей свого часу. Він був онуком Ярослава
Мудрого. Від свого батька перейняв Володимир замилування до книжок, до освіти. Залишив
по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим
Володимир Мономах – це приклад доброго, справедливого християнського
володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися
бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в
житті керується засадами християнської любові та моралі.
Володимир
Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків,
дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не
вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов,
через те й честь йому була в інших країнах..». Повчання Володимира Мономаха –
визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям
любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути
гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати
жінок: «Старих шануйте, як батька, а
молодих, яко братів …при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим
підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а
щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові,
не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.
В домі своєму не ледачкуйте… Брехні остерігайтесь, від
того душа гине і тіло».
Торкаючись
питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги
приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста
поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу
етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних
вправ. «…Куди б не прийшли і де б не
зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки б
він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати
його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі,
прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я
честю й добром виправдав життя своє.
Якщо забуваєте про це, то частіше
заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре…”.